Мережева сегментація 2026: зупинка кіберзлочинців без захмарних інвестицій

У Softline IT мережева сегментація входить до стандартного пакета послуг “Побудова корпоративної системи”. Ми розглядаємо її не як окрему “опцію з кібербезпеки”, а як базовий елемент архітектури, без якого сучасна корпоративна ІТ-інфраструктура просто не є керованою в умовах воєнних та кіберризиків.

У 2026 році більшість компаній уже живуть у змішаній реальності: частина сервісів у хмарі, частина — в офісі, частина — “тимчасово” на складі чи у філії. Додайте віддалених працівників, підрядників, Wi-Fi для гостей, камери, принтери, “розумні” контролери — і стає очевидно: одна помилка в одному пристрої не повинна відкривати дорогу до всього бізнесу.

Тому питання кіберстійкості сьогодні практичніше формулюється не як «чи можливий злам», а як що станеться після першого проникнення — і чи зможе компанія локалізувати інцидент без зупинки операцій. Саме тут мережева сегментація дає найбільший ефект за найменші гроші.

Чому “пласка мережа” працює на атакувальника

У пласкій мережі майже все “бачить” майже все: ноутбуки, сервери, камери, телефони, бухгалтерія, розробка, 1С/ERP, файлові сховища, бекап-сервер.

Для атакувальника це ідеально з трьох причин:

• Lateral movement стає буденністю. Достатньо зачепити найслабшу ланку (пошта, браузер, підрядник, IoT), і далі можна шукати відкриті порти, слабкі паролі, спільні адмін-обліковки та “зручні” шари доступу.
• Внутрішній трафік виглядає “нормально”. Коли мережа одна, важче відрізнити робочі потоки від підозрілих переміщень.
• Ransomware отримує масштаб. Якщо мережа не розділена, інцидент швидше перетворюється на масове ураження: шифрування, зупинка сервісів, втрата доступу до критичних систем.

Коротко: пласка мережа перетворює інцидент з “проблеми на одному ПК” на “проблему всюди”.

Сегментація у 2026 — це “герметичні відсіки”, а не “дорогий замок”

Сегментація не зобов’язана стартувати з дорогих платформ мікросегментації. У більшості SMB та середніх організацій 80% ефекту дає базовий порядок:

• розділити середовища;
• дозволити між ними лише потрібні потоки;
• прибрати “будь-що-куди”;
• контролювати адмін-доступи.

Це і є практичне обмеження blast radius (радіусу ураження): навіть якщо один сегмент скомпрометовано, решта продовжує працювати.

Мінімальний “MVP-захист” без надвитрат: 5 сегментів, які окупаються першими

Нижче — схема, яку часто можна реалізувати на наявному обладнанні (керований комутатор + ваш firewall/маршрутизатор), без “мільйонів”.

1. Гостьовий Wi-Fi — окремо завжди

   Правило: гості не бачать нічого всередині, тільки інтернет. Це дешевий крок, який прибирає цілий клас ризиків.

2. IoT/“залізо” — окремо

   Камери, принтери, ТВ, контролери, “розумні” пристрої — в окремий VLAN/сегмент.

   Правило: IoT ходить лише туди, куди треба (наприклад, до NVR/серверу відео), і не ходить до бухгалтерії/файлів/AD.

3. Робочі станції — окремо від серверів

   Найчастіша помилка: “користувачі” і “сервери” в одному просторі.

   Правило: з робочих станцій дозволені тільки конкретні сервіси (RDP/SMB/SQL — лише там, де справді потрібно, і бажано через jump host).

4. Серверна зона — з мінімальними входами

   Сервери не мають бути “видимими” для всіх.

   Правило: доступ до адмін-інтерфейсів (гіпервізор, сховище, управління) — тільки з адмін-сегмента.

5. Бекапи — окрема “фортеця”

   Навіть без складних рішень важливо: backup-інфраструктура не має бути звичайною частиною домену й “доступною з ноутбука бухгалтера”.

Чому VLAN недостатньо: потрібні правила між сегментами (L3/L4)

VLAN — це “стіни”. Але “двері” — це міжсегментні правила.

Мінімальний здоровий підхід:

• deny by default між сегментами;
• далі — дозволяємо лише необхідні сервіси (за портами/напрямками/хостами);
• окремо — контроль адміністративних протоколів (RDP, WinRM, SSH, SMB, admin web).

Це можна зробити ACL на L3 або (краще) на firewall, який бачить міжсегментний трафік і дає керований контроль доступу.

“Identity + сегментація”: як не програти через один VPN-акаунт

У 2026 багато проникнень відбуваються не “через пролом у периметрі”, а через легітимний доступ: вкрадені паролі, сесії, токени, фішинг. Тому мережа не повинна довіряти лише тому, що “користувач всередині”.

Практичний мінімум:

• MFA для VPN/пошти/адмінок;
• окремі адмін-обліковки (не “admin = пошта + адмін”);
• доступ до адмін-зони тільки з керованих пристроїв або через jump host;
• “just enough / just in time” там, де можливо.

Сегментація без IAM — це добре. Сегментація + нормальний доступ — це вже системний захист.

Типові помилки, які створюють ілюзію безпеки

• “У нас VLAN-и, значить сегментація є”, але між ними дозволено все. Це майже те саме, що пласка мережа — просто з іншими назвами.
• Over-engineering: сотні зон і правил без інвентаризації потоків. У підсумку з’являється “тимчасове permit any-any”, яке живе роками.
• Адмін-доступи скрізь: RDP/SMB/SSH відкриті “для зручності”, паролі спільні, права надлишкові.
• Змішування офісу й виробництва/OT (якщо є): там інші вимоги та ризики, і lateral movement особливо небезпечний.

Реалістичний план на 30 днів: що зробити, щоб стало помітно безпечніше

1. Тиждень 1: інвентаризація
   • що є “коронними коштовностями” (AD, бухгалтерія, ERP, бази, файли, бекапи);
   • які реальні потоки потрібні між ними.
2. Тиждень 2: базові сегменти

   Guest Wi-Fi, IoT, Users, Servers, Admin, Backup (хоча б частково).

3. Тиждень 3: міжсегментні правила
   • deny by default;
   • дозволити тільки необхідне;
   • закрити адмін-протоколи “для всіх”.
4. Тиждень 4: доступи й контроль
   • MFA там, де найболючіше;
   • розділення адмін-обліковок;
   • журналювання ключових міжсегментних подій (щоб бачити “хто куди ходить”).

Як Softline IT допомагає знизити ризики клієнтів

Softline IT зазвичай заходить у сегментацію не з “малювання красивої схеми”, а з практичного питання: що саме треба зберегти працездатним, навіть якщо один сегмент упаде.

Що ми робимо в рамках таких проєктів:

• Швидкий аудит: де реально пласка мережа, де “формальна сегментація”, де найнебезпечніші маршрути lateral movement.
• MVP-дизайн сегментації під бізнес-процеси (а не “як у підручнику”).
• Налаштування міжсегментних правил так, щоб не зламати роботу (поетапне впровадження, тестування потоків).
• Підсилення доступів (MFA/адмін-контури/jump host/розділення ролей), щоб сегментація не обходилася одним вкраденим акаунтом.
• Документація і передача в експлуатацію: правила, винятки, “що змінювати, коли з’явиться новий сервіс”.