Наразі персональні дані для українських компаній остаточно перейшли з категорії «юридичної формальності» в категорію операційного ризику. Інциденти з витоками рідко є випадковістю: майже завжди це наслідок некерованих процесів, фрагментації даних і надмірних доступів.

В останні роки ландшафт кіберзагроз для українського бізнесу суттєво змінився. Якщо раніше основну небезпеку бачили у технічних зламах або вірусах-шифрувальниках, то сьогодні на перший план вийшла втрата контролю над державними та корпоративними кабінетами.

Кілька років тому український бізнес та державний сектор остаточно прийняли цифровізацію як єдиний шлях до виживання. Проте повномасштабна війна оголила критичну вразливість цього переходу: наявність файлів у цифровому вигляді ще не означає наявності юридично значимих доказів.

У 2025–2026 роках цифровізація українського бізнесу вийшла на новий рівень — і разом із нею зросла кількість проблемних кейсів навколо КЕП. У більшості випадків причина не в «зломі криптографії» чи збоях майданчиків, а в банальному: відсутність контролю доступів, правил і відповідальності всередині компанії.